Главная » Новини » Про два береги однієї ріки

Про два береги однієї ріки

Якщо проплисти на човні по Саксагані від КРЭСовскої греблі повз 5-го Зарічного в бік Божедаровки і крізь бінокль подивитися на обидва береги річки, мимоволі вразить контраст. Один берег, неупорядкований але на дивно чистий. Інший начебто і «одягнений» в бетонні перила набережної, але аж надто запущений, зарослий очеретами, наче бомж бородою. Порівняння з бомжем стає ще більш очевидним, якщо прогулятися по березі...

Це було нещодавно. Це було давно.

У цих двох берегів багато спільного. Обидва будувалися в так званий, період розвиненого соціалізму, і повинні були стати не тільки спальними районами, але і забезпечити всією необхідною інфраструктурою героїчних будівельників комунізму промислового Кривбасу. І якщо «родзинками» Зарічного були цілих два кінотеатри, то жителі 129-го кварталу по праву пишалися своєї незвичайної краси набережною, намистом опоясувавши правий берег Саксагані. Старожили згадують, що для втомлених від шуму бурових верстатів і шахтного пилу працівників ця набережна була оазисом чистоти і умиротворення. Гуляти сюди приходили сім'ями. Вранці рибалки осідали затишний берег, насолоджуючись тишею літнього ранку. Увечері тут призначалися побачення, звучали визнання в любові і клятви у вічній вірності.

На жаль, час нікого не щадить. Канули в Лету обидва кінотеатри, а колись затишна і упорядкована набережна перетворилася на занедбаний парк-руїну, пам'ятку про так і не побудованому комунізмі, замучену до того ж наслідками відпочинку нащадків його будівельників.

Про набережну, яка зникає

У квітні цього року група небайдужих громадян звернулася до приймальні депутат Криворізької міськради Костянтина Караманіц з проханням посприяти у приведенні в порядок їхнього улюбленого місця відпочинку. Крім усього іншого в листі вказувалося, що коло лежачої до набережної і житлових будинках посадці знаходяться руїни колишньої їдальні. Місце це рясніє провалами будівельних конструкцій і являє собою чималу небезпеку для навколишньої дітвори, котра використовує стару будівлю як місце для ігор.

Костянтин Федорович направив депутатський запит до управління благоустрою та житлової політики Криворізького міськвиконкому. Звідти його переадресували голові Жовтневої районної у місті ради Володимиру Коритнику. І почалася довге, бурхливе і безрезультатне листування між стурбованими жителями, депутатом і місцевими чиновниками. Одні наполягали. Інші намагалися обмежитися відписками. В кінці травня ситуація, здавалося б, прояснилася. Був призначений день, 28 травня, коли Жовтневий райвиконком пообіцяв прислати на набережній техніку і людей. Взяти участь у прибиранні висловили бажання і місцеві жителі. Озброївшись рукавичками та сміттєвими пакетами, вони марно чекали обіцяного. Техніку не прислали. Людей теж. Зате в травні Костянтин Караманіц отримав повідомлення про те, що все відмінно, порядок наведений, вивезено аж 8 тонн сміття. Тільки, як кажуть, довіряй, але перевіряй. Перша ж прогулянка по набережній і околицях показала, що до чистоти там ой як далеко.

Врятувало чиновників літо що настало. Гори сміття виявилися захованими під буйною рослинністю. Ось тільки руїну колишньої їдальні, велика кількість сухостійних дерев, зруйновані бетонні парапети і то й справа трапляються на шляху купи сміття доводять, що набережної ніхто так і не займався і займатися не збирається. Незліченні телефонні переговори між активістами і чиновниками тільки підтверджували і підтверджують цей факт.

На іншому березі набережній немає. Є місце відпочинку.

Повернемося, однак, до іншого берега, на Зарічному. Там, незважаючи на відсутність асфальту, сьогодні панують чистота і порядок. А ще не так давно кількість сміття та звалищ на ньому значно перевищувало те, що зараз знаходиться на набережній 129-го кварталу. Але за справу взялися прості люди. Втомилися чекати милостей від міськвиконкому, вони створили громадську організацію, назвавши її на честь старого, що знаходився на цьому місці робочого селища, Соколівка. Хлопці оголосили кілька суботників, і стали самі стежити за тими, хто руйнує створену їм красу. Звичайно, періодично членам організації доводиться запасатися пакетами, брати в руки граблі та лопати, наймати техніку і працювати на благо тих, хто живе неподалік. Але і навколишні поступово починають розуміти, що після відпочинку на ідеально чистій галявині, сміття треба забирати з собою. Так що роботи стає все менше, а берег все чистіше. Не так давно волонтери влаштували тут пікнік для бійців, які повернулися з АТО. Соколівка стає популярним місцем для любителів відпочити на лоні природи.

А набережна на 129-му кварталі може відродитися

Можливо, мешканцям 129-го кварталу варто взяти приклад з жителів Зарічного. Створити своє громадське об'єднання і позмагатися з Соколівкою за право бути самим затишним місцем відпочинку в окрузі. І підстав для перемоги у них більше, ніж достатньо. Розчищені від сухостою алеї, ремонт асфальтового покриття і парапетів, розчищення берега від очерету, облаштування клумб, встановлені на алеях красиві лавочки, зроблені з пнів куточки відпочинку плюс вчасно спустошуються комунальниками сміттєві урни, відновлене освітлення могли б знову перетворити стару набережну в перлину Кривого Рогу. Сприяти в її відродженні, допомагати технікою та необхідним обладнанням пообіцяв депутат Криворізької міськради Костянтин Караманіц. Справа за активістами. Точніше за їх бажанням не тільки вимагати від влади, але і самим працювати над облаштуванням рідного мікрорайону

P. S. Що стосується «руїни», то тут влада району просто зобов'язана її знести в терміновому порядку. Знести, поки не сталося непоправне.